Тризубий Стас - ...Як ми живемо

Тризубий Стас - ...Як ми живемо
Жанр: Авторская песня
Год выпуска диска: 1999
Производитель диска: Украина
Аудио кодек: MP3
Тип рипа: tracks
Битрейт аудио: 96-128 kbps
Продолжительность: 50 мин.
Трэклист:
1. Ой, у тьотi Надi
2. Землетрус
3. 12 комунiстiв
4. Кракiвський базар
5. Їсти дай
6. Сесiя
7. Кандидат з Калуша
8. ДТП
9. Стереозiр
10. Чоловiк i жiнка
11. Щури
12. Таргани
13. Клептомани
14. Як ми живемо
15. Чорнобильський метелик
16. Лiтаюча тарiлка
17. Атомне кохання
Доп. информация: Тризубий Стас

Цитата:

Кільканадцять років тому 24 лютого народився один з моїх найулюбленіших бардів – Тризубий Стас. Сьогодні далеко не всі пам’ятають цього славного дядька, тому не можу втриматись, щоб не нагадати вам про нього.
Уявімо собі, що ми заснули з увімкнутим радіо і проспали цілих тридцять років. Прокидаємося, а з динаміка лунає «Червона рута». Проти В.Івасюка я, звісно, нічого не маю. Ба навіть більше - вважаю його геніальним піснярем. Але питання в іншому. Чи зрозуміємо ми прокинувшись, що наш сон тривав значно довше за вісім годин?
Усі ці пісні, які прийнято називати «естрадними», ніби навмисно так задумані, щоб їх не торкався відбиток часу. Вони завжди актуальні, завжди доречні... Інша справа з піснями де є натяк на політику. Час йде, політики змінюються і вже без підручника з історії нам важко зрозуміти, що мав на увазі автор.
Останні такі «політ-пісні» можна перелічити на пальцях. Зараз мені пригадується пісня гурту «Скрябін» - «Нам казали...» і декотрі пісні гурту «Океан Ельзи». Останні мабуть більше через активну політичну позицію вокаліста цього гурту і через розмитість їхніх текстів. Дана розмитість нагадує ситуацію з одним російським фільмом, де через брак політсатири у Російській Федерації, люди бачили те, чого у фільмі нема і близько.
Зовсім іншою була ситуація на початках нашої незалежності. Перебуваючи в якомусь «ейфорійному» стані, український народ не міг натішитись, що нарешті є можливість говорити те, що думаєш. І поки одні «тішилися» і говорили, інші зайнялися стихійним накопиченням капіталу. Та ми сьогодні говорими про тих перших - про лицарів.
Одним з таких був поет-бард Тризубий Стас.
«Я маю три зуба - один на комуністичну партію, інший на комсомол, ще один на профспілки», - так любив казати Станіслав Щербатих (24 лютого 1948 - 24 січня 2007), за що і отримав прізвисько Тризубий Стас. Більше саме про нього можете почерпнути у музичній енциклопедії (також обов'язково читайте літературу до статті, особливо статтю у «ДТ»).
Слухаючи його відразу розумієш - це не наш час, це славні, радісні, наївні 90-ті. Багато речей буває не витримують випробовування часом, але це не той випадок. Ми розуміємо про що він співає, коли він співає, ми розуміємо що зараз надворі 2009, але ми і далі розуміємо про що він співає. Ми ніби знову народжуємося у 90-тих і водночас продовжуємо жити у 2009-тім.
Наприклад, у пісні «Глобус України» (такій популярній темі на початках нашої незалежності, навіть тодішній банкір Ющенко, мав такого собі на робочім столі) ми чуємо: «На жовте пофарбована земля // Річки і океани, як і має бути сині // А головне - нема ніде Кремля... ля... ля... Ми чуємо і відразу розуміємо до чого тут це ля-ля.
Узагалі, оці «стасівські рефрени» заслуговують окремого розгляду. За допомогою них, йому так коротко і влучно вдається передати суть і настрій попередніх рядків і то так, що кращі годі вигадати. У тій ж самій пісні: «Крутися і ніколи не вмирай... рай... рай... рай...». Або у пісні «Як ми живемо», коли він пропонує обмінювати наших народних обранців «На якусь конкретну справу // На шкарпетки, нафту, каву... // От тоді я за державу // Чистий спокій буду мать... мать... мать...».
От у пісні «Сузір'я Леонідів' Тризубий Стас нам пророкує ще і третього ЛеонідЧеКа. Помилився і ми розуміємо, що пісня стара. Але коли він співа побажання нашому другому президенту - «Я тому метеорному дядькові // Побажаю - А хай він горит!» - ми розуміємо про що мова. Так само, як і коли з динаміка до нас доноситься «Ми до ринку, рік за роком, // Все ідем невпинним кроком».
Згадаймо ще пісеньку «Дванадцять комуністів», де ми мов діти рахуємо, коли ж останній комуніст зникне. Нараховуємо 11. А де ще один? - подумки запитуєм автора. Схвильовано слухаємо, що «ще один лишився». Ага, значит ми не помилилися у своїх підрахунках! І тут поет, ніби барабаном, вистукує нам «хепіенд»: «Такі не тонуть і в пожежах не горять // Такі і далі на спинах в нас сидять».
Ще наприкінці 80-х на фестивалі, що проводився під патронатом Комсомолу Тризубий Стас виконав пісню «Гуд бай, Компартія, гуд бай». Це зараз хтось скаже - а тоді вже все валилося, можна було співати що захочеш. Але тепер у нас ніби кожного дня все валиться, але чомусь не дуже то хто і співає.
Особливо в'їдливими були його пісні-ліліпути. Так наприклад припустімо, приходити ви на комсомолконцерт, виходить якийсь дядько і співає: «Це кака. Це кака. Це-ка ка-пе-ер-ес!». Після цього дядька могли і побити гумовими «демократизаторами», але люди прийшли додому і воно якось само: це кака...
Тризубий Стас не обмежувався лише лірикою на політичні теми, але так як С.Манту трохи звихнутий на цьому, то саме політтемами запам'ятався мені цей лірник. І ще: не знаю, як вам, а мені бракує Тризубого Стаса.

После закачки остаёмся !!!